Розмова з іспаністом, доцентом кафедри світової історії нового і новітнього часу УКУ, кандидатом історичних наук Богданом Чумою.
Що тебе найбільше зацікавало в іспанській культурі?
Найперше – це література, література у широкому сенсі, не лише художня, але й історія, філософія, публіцистика.
Звідки стільки Іспанії у Твоєму житті?
Тому що мені пощастило жити на Новому Львові. Коли у далекому 1984 році перед батьками постало питання відправити сина до школи, то тут було дві школи – № 80 з поглибленим вивченням іспанської мови, але українська, і № 69 з французькою мовою, як іноземною, але російська. Батьки довго не думали і віддали мене до української школи.
Іспанської мови нас вчили з першого класу, а російської в українських школах СРСР навчали з другого класу, згодом це стало причиною для жарту, що російська для нас була другою іноземною.
Тоді ще перший канал зранку показував різні передачі з уроками іноземних мов і на іспанській була весела заставка. А яким був рівень Твоєї іспанської перед закінченням школи?
Я не був дуже великим знавцем граматики, але завдяки тому, що у нас було п’ять-сім уроків іспанською на тиждень, то лексики, тобто словарного запасу, трохи набрався. І вже в університеті краще підівчив граматику.
Коли я поступив на історичний факультет університету імені Франка, то вважав, що добре знаю історію України, тоді вона здавалася мені нецікавою, тому я вирішив спеціалізуватися на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн.
Спеціалізація була з третього курсу і вже покійний професор Михайло Миколайович Швагуляк, завідувач кафедри, який вів науковий семінар, на першому занятті запитував, хто яку мову вчив у школі. Хто вчив англійську, то міг вибирати будь-що, а хто іспанську, німецьку чи французьку, того спеціалізація була визначена; у моєму випадку – це історія Іспанії або Латинської Америки.
Згодом поступив в аспірантуру, де займався історією Іспанії 19 століття та написав дисертацію на тему “Лібералізм у суспільному та політичному житті Іспанії другої половини 19 століття”.
Багато було іспаністів в університеті?
Такого слова ми не знали. На моєму курсі навчалося ще двоє випускників “іспанської” школи, але спеціалізувалися вони на інших кафедрах. Лише молодший від мене випускник тієї ж школи, а тепер мій товариш Назар Олійник, пішов тим самим шляхом.
Він закінчив аспірантуру в Інституті історії Польської академії наук і є добрим баскологом, тривалий час стажувався у Країні басків. Зараз живе та працює у Варшаві. Трохи більше іспаністів було на факультеті іноземних мов, де досі функціонує іспанська філологія.